(097) 870-51-96 
(097) 481- 42- 23
(095) 792- 99 - 08Хребет людини має складну структуру і несе на собі основне навантаження тіла. Тому будь-які проблеми, що виникають у цій частині організму, суттєво впливають на нашу життєдіяльність. Сьогодні досить поширеним захворюванням, особливо серед людей старшого віку, є стеноз хребтового каналу.
Спінальний стеноз – це патологічне звуження просвіту хребтового каналу. В основі захворювання лежить здавлювання нервових волокон м'якими і кістковими тканинами, які просякають у порожнину хребтового каналу.
Причиною звуження хребтового каналу є тривалі навантаження на хребет і структурне зношування.
Через стискання спинного мозку чи спинномозкових нервів розвивається неврологічний дефіцит, і більшість пацієнтів відчувають біль. У 80-90% випадків хвороба розвивається в хребцевому відділі хребта. Набагато рідше страждають грудний і шийний відділи.
При звуженні хребтового каналу порушується плин нервових імпульсів. Тому крім болю в спині й ногах стають неможливими тривалі навантаження. Людині важче пересуватися на великі відстані, доводиться все частіше робити перепочинок - зупинятися або присісти. Через це стеноз хребтового каналу называють вітринною хворобою (Claudicatio spinalis).
Дискомфорт підсилюється під час руху, що супроводжується звуженням міжхребцевих отворів (розгинання, ходьба вниз сходами, тривале перебування у вертикальному положенні).
Також можуть виникати порушення чуттєвості або параліч ніг, парастезії, чи «мурашки» по шкірі, м'язова слабкість, погіршення моторики, координації рухів.
Стеноз хребтового каналу – захворювання, яке може бути вродженим чи набутим. У першому випадку причиною патології є аномаліхї розвитку хребта, зростання міжхребцевих дисків, додаткові кісткові структури на їхній поверхні, гіпертрофія зв'язкового апарату, який фіксує хребці. Усі ці зміни ведуть до звуження просвіту хребтового каналу з розвитком характерної клінічної картини.
У більшості випадків (до 80%) хвороба має набутий (вторинний) характер. Патологія розвивається на фоні дегенеративних процесів у хребті, які можуть бути викликані різноманітними причинами.
Залежно від етіології вторинний стеноз хребтового каналу буває:
посттравматичним;
післяопераційним;
наслідком інфекційного процесу;
результатом інших дегенеративних захворювань хребта (спондиліт, фасеточні суглоби, сколіоз, лордоз).
Залежно від характеру стискання нервових волокон нейрохірурги виділяють центральний, латеральний і фораменальний (у зоні межхребцевого отвору) стеноз хребтового каналу.
У багатьох випадках на легких та середніх стадіях захворювання проводиться неоперативне симптоматичне лікування за допомогою високоякісної фізичної терапії. Разом з цим у рамках мінімально-інвазивної больової терапії здійснюється лікування болей.
Щоб уникнути розвитку захворювання й погіршення самопочуття при перших же ознаках звертайтеся до висококваліфікованого лікаря-невролога ОРЦ "Марусич", який проведе всі необхідні дослідження й призначить правильне лікування.
Спінальний стеноз – це патологічне звуження просвіту хребтового каналу. В основі захворювання лежить здавлювання нервових волокон м'якими і кістковими тканинами, які просякають у порожнину хребтового каналу.
Причиною звуження хребтового каналу є тривалі навантаження на хребет і структурне зношування.
Через стискання спинного мозку чи спинномозкових нервів розвивається неврологічний дефіцит, і більшість пацієнтів відчувають біль. У 80-90% випадків хвороба розвивається в хребцевому відділі хребта. Набагато рідше страждають грудний і шийний відділи.
При звуженні хребтового каналу порушується плин нервових імпульсів. Тому крім болю в спині й ногах стають неможливими тривалі навантаження. Людині важче пересуватися на великі відстані, доводиться все частіше робити перепочинок - зупинятися або присісти. Через це стеноз хребтового каналу называють вітринною хворобою (Claudicatio spinalis).
Дискомфорт підсилюється під час руху, що супроводжується звуженням міжхребцевих отворів (розгинання, ходьба вниз сходами, тривале перебування у вертикальному положенні).
Також можуть виникати порушення чуттєвості або параліч ніг, парастезії, чи «мурашки» по шкірі, м'язова слабкість, погіршення моторики, координації рухів.
Стеноз хребтового каналу – захворювання, яке може бути вродженим чи набутим. У першому випадку причиною патології є аномаліхї розвитку хребта, зростання міжхребцевих дисків, додаткові кісткові структури на їхній поверхні, гіпертрофія зв'язкового апарату, який фіксує хребці. Усі ці зміни ведуть до звуження просвіту хребтового каналу з розвитком характерної клінічної картини.
У більшості випадків (до 80%) хвороба має набутий (вторинний) характер. Патологія розвивається на фоні дегенеративних процесів у хребті, які можуть бути викликані різноманітними причинами.
Залежно від етіології вторинний стеноз хребтового каналу буває:
посттравматичним;
післяопераційним;
наслідком інфекційного процесу;
результатом інших дегенеративних захворювань хребта (спондиліт, фасеточні суглоби, сколіоз, лордоз).
Залежно від характеру стискання нервових волокон нейрохірурги виділяють центральний, латеральний і фораменальний (у зоні межхребцевого отвору) стеноз хребтового каналу.
У багатьох випадках на легких та середніх стадіях захворювання проводиться неоперативне симптоматичне лікування за допомогою високоякісної фізичної терапії. Разом з цим у рамках мінімально-інвазивної больової терапії здійснюється лікування болей.
Щоб уникнути розвитку захворювання й погіршення самопочуття при перших же ознаках звертайтеся до висококваліфікованого лікаря-невролога ОРЦ "Марусич", який проведе всі необхідні дослідження й призначить правильне лікування.
